Пошук покликання є важливою темою для багатьох жінок. У цій статті ми розглянемо три фільми, які глибоко досліджують тему жіночого покликання. На вас чекають три історії, три жінки, три шляхи до пошуку себе та своєї справи. Впевнені, вони стануть чудовим джерелом натхнення для вас!
«PS.: Я люблю тебе» (2007)
Це історія про кохання, втрату та пошук себе. Головна героїня Холі переживає горе — її чоловік Джеррі помер. Після похорон її накриває депресія. Холлі весь день сидить у квартирі, не ходить на роботу, не прибирає. Її немає без чоловіка.
Але одного разу, в день свого народження, через місяць після похорон, вона отримує послання від чоловіка. Виявилося перед смертю Джеррі залишив їй ряд листів, які б допомогли його коханій змиритися зі втратою.
«Не думай, ніби я проситиму тебе зберігати про мене пам’ять або купити лампу… Ти і без мене можеш про себе подбати»
У кожному листі завдання. Позбутися його речей. Купити нове вбрання і в ньому подолати свій найбільший страх — заспівати на сцені. Вирушити в подорож до Іспанії. Посадити соняшники, щоб «скрасити похмурі жовтневі дні, які ти ненавидиш найбільше». В останніх листах він пропонує їй знайти справу до душі і знову закохатися.
Протягом усіх листів, підтримувана любов’ю та порадами Джеррі, Холлі починає долати ту шкаралупу, яку вона створила навколо себе. Крок за кроком. І кожен крок уперед вибудовував у ній нову особистість.
Висновок — втрата може стати початком нового шляху.
Кожен досвід, навіть негативний, може призвести до самопізнання. Холлі втратила чоловіка. Але це втрата кардинально змінила її. Кожне послання від чоловіка не тільки допомагало їй упоратися з втратою. Але й згадати про те, чого вона справді хоче. Кожне нове завдання стає кроком до розуміння себе.
Завдання
Привчіть себе дивитися на важкі ситуації як на можливість.
- Навіщо мені дана ця ситуація?
- Про що це для мене?
- Що мені треба побачити?
- Для чого найкращого це прийшло у моє життя?
Візьміть за аксіому, що все, що відбувається — на благо і для чогось більшого у вашому житті. Бог завжди на вашому боці. Світ завжди піклується про вас.
Для натхнення пропонуємо вам подивитися подкаст з Маргаритою Мураховською, де вона відверто поділилася своїми спадами та підйомами про свій шлях.
«Ерін Брокович« (2000)
Фільм «Ерін Брокович» розповідає реальну історію жінки, яка стала захисницею прав людей, які страждали від забруднення довкілля.
На початку фільму перед нами постає жінка, чиє життя сповнене негараздів. Вона розлучена та виховує трьох дітей. Шукає роботу, але скрізь відмова. А якось, виїжджаючи на співбесіду, вона потрапляє в аварію. Машина не застрахована. На рахунку лише 74 долари. Заборгованості тиснуть як важкий камінь. Вдома на неї чекають голодні діти, невирішені справи. Потік клопіт накриває, як сірий туман. Але Ерін не зламна. Надія вирує всередині.
Вона продовжує шукати вихід. Ерін не боїться пробиратися через перепони.
«Я старанна, працьовита і не піду, доки ви не візьмете мене».
І ось – перемога. Вона влаштовується у юридичну фірму. Новий шлях, нові здібності. І нові проблеми.
Сюжет розгортається довкола справи про забруднення води, штат Каліфорнія. Ерін починає розслідування. І незабаром виявляє, що місцева компанія скидала хром-6 у водоймище. Це призводить до серйозних захворювань серед місцевих жителів, зокрема онкології.
«Я не юрист. Але мені не байдуже». Ця фраза демонструє, як Ерін знаходить силу у своїх переконаннях. Вона стає голосом тих, хто не може захистити свої права.
Ерін виявляє сміливість у боротьбі з великою корпорацією. Вона не просто обговорює проблему, а активно діє, захищаючи правду. І зрештою перемагає. І не просто домагається компенсації для городян, а й знаходить свій шлях.
Висновок – покликання може знайти вас у найнесподіваніших обставинах.
Ерін Брокович не має юридичної освіти. Але вирішує протистояти системі. “У цьому світі є багато неправди, але ми можемо щось змінити”. Їй часто не вірять, ставлять перепони. Проте вона продовжує йти вперед.
Внаслідок позову, ініційованого Броковичем, понад шістсот осіб отримали фінансові компенсації за шкоду, заподіяну їхньому здоров’ю. У реальному житті вона не зупинилася на цьому та продовжила брати участь у судових розглядах. Брокович стала керівником консалтингової компанії. Займалася юридичною практикою у Нью-Йорку. Крім того, їй було вручено почесні докторські титули одразу в кількох університетах США.
Завдання
- Знайдіть тихе місце, де вас ніхто не відволікатиме, і поставте собі кілька ключових питань: Що приносить мені радість? Чого хочу? Що мені найбільше подобається? Де мій інтерес? Що мене захоплює? Що приносить мені задоволення?
- І далі пробувати, діяти, починати просто в домашніх умовах. Наприклад, якщо ви любите готувати пироги, починайте пекти та пригощати друзів. Якщо ви любите працювати з інформацією, розвивайтеся у цьому напрямі. Тому що зрозуміти, у чому ваш дар, можна лише у процесі.
- Експериментуйте. Записуйтесь на курси, беріть участь у майстер-класах чи волонтерських проектах. Кожне нове заняття може стати каталізатором виявлення ваших справжніх талантів.
«Диявол носить Прада» (2006)
Фільм “Диявол носить Прада” пропонує інший підхід до теми покликання. Головна героїня, Андреа, починає працювати у модному журналі зі знаменитою Мірандою Прістлі.
На початку фільму Андреа здається недосвідченою та невпевненою у собі. Вона є типовою «робітницею офісу», яка мріє про кар’єрне зростання. Якщо вона пропрацює «з самою Мірандою Прістлі» рік, то отримає рекомендації, які відкривають двері в будь-яке Нью-Йоркське видавництво.
Але світ стилю виявляється не таким гарним зсередини. Андреа потрапляє у світ, повний стресу, високих стандартів та жорсткої конкуренції. Що ставить під загрозу її особисті цінності та відносини.
«Що, особисте життя не ладнається? Так завжди буває, коли досягаєш успіху в кар’єрі. Скажи, коли все зовсім піде прахом — це вірна прикмета підвищення»
Так, вона стає більш впевненою у собі. Але втрачає свою ідентичність.
Спершу вона сприймає нову роботу як можливість. Але незабаром усвідомлює, що має змінити свою особистість, свої звички та навіть коло своїх друзів.
Міранда Прістлі, її начальниця, з одного боку, яскравий приклад успіху та сили. З іншого — уособлює жорстокість та вимогу повного підпорядкування. Андреа починає копіювати манеру Міранди, змінюючи свої цінності та пріоритети.
Але у фіналі Андреа обирає залишити роботу у Міранди. Вона розуміє, що не обов’язково втрачати свою індивідуальність в ім’я успіху. Це рішення стає кульмінацією її внутрішнього зростання та розуміння, що справжня сила полягає у здатності бути вірним собі.
Висновок – робота не повинна визначати, хто ви є.
Поворотним моментом у житті Андреа стає усвідомлення, що вона хоче слідувати своїм бажанням, а не нав’язаним ідеалам. “Що, якщо я не хочу жити так, як ви, Міранда?”
Вона починає переосмислювати своє життя. Приходить до розуміння своїх справжніх цінностей та пріоритетів.
Андреа є образ людини, у пошуках балансу між зовнішніми очікуваннями і внутрішніми прагненнями. Її історія нагадує нам про важливість бути самим собою. І про те, що зовнішній успіх ніщо, якщо він іде врозріз із нашими справжніми бажаннями та цінностями.
Завдання
- Визначте свої цінності. Запишіть 5-7 речей, які є для вас найважливішими у житті. Це можуть бути такі цінності, як творчість, свобода, справедливість, етичність тощо. буд. Подумайте про те, що приносить вам внутрішнє задоволення.
- Оцініть свою поточну роботу. В якій відповідності вона знаходиться з вашими цінностями та цілями? Напишіть, як ваша робота підтримує або навпаки суперечить тим важливим аспектам, які ви визначили.
- На основі аналізу розробіть план дій. Подумайте про те, як ви могли б змінити своє професійне життя, щоб воно більше відповідало вашим внутрішнім цінностям?
Таким чином ви зможете більш усвідомлено підійти до вибору кар’єри, яка не лише збагачуватиме ваше життя. Але й відображати ваші глибинні цінності та смисли.
“Призначення — це подорож, а не мета”. Це твердження поєднує всі три історії. Шлях до покликання може бути складним. Але саме в цьому процесі ми знаходимо себе справжню. Ніхто з героїнь не знали, чим закінчитися їхній шлях. Але вони йшли за тим, у що вірили. І тому досягли успіху!
Підготувала статтю Олена Запорожан, редактор сайту та методист Школи Марго