#
Залишити заявку
Як я стала психологом? Біографія

    У цій статті я опишу історію свого життя (мою біографію), і те, як я стала практикуючим психологом. В надії надихнути тих, хто тільки робить перші кроки у моїй професії.

    Дитинство

    Народилася я на Півдні України, у селі Михайлівка. Моя мама за професією вчитель російської мови, а тато – інженер. Батьки розлучилися, коли я ще не народилася. З батьком я побачилася вперше, коли мені було 30 років. Так як я була донькою вчительки, то виховували мене суворо. Але незважаючи на це, мама в дитинстві була моїм ідеалом. І відіграла дуже важливу роль у формуванні мене як особистості. А море безумовного кохання я отримувала від моїх улюблених бабусі та дідуся. Моє дитинство було щасливим. Я була закоханою дитиною. Був лише один момент – не було тата… Коли я стала психологом, я витратила роки на терапію цієї травми. Мені приділяли багато любові та уваги, проте це кохання завжди було сповнене тривогою і страхом за мене. Тому я виросла дуже невпевненою у собі.

    Шлях у психологію

    З 14 років я мріяла стати психологом. І мама підтримала мою мрію. У 16 років я вступила до інституту і поїхала вчитися до Одеси. Я закінчила Одеський педінститут імені Ушинського за спеціальністю педагогіка та психологія дошкільна. Але оскільки я мріяла таки стати психологом, то відразу ж вступила до Одеського Національного Університету імені Мечникова, на практичного психолога. У результаті після 2 вузів, я тримала в руках 2 дипломи, один червоний, інший синій…

    Але насправді я гадки не мала що повинен робити психолог. Найцінніше, що я засвоїла на факультеті психології, так це те, що якщо хочеш стати психологом, потрібно пройти багато тренінгів. І те сказав цю сакраментальну фразу, звичайно ж не професор психології, а запрошений викладач, який єдиний з усіх був практиком. Ще був, щоправда, один практикуючий психотерапевт, лекцію якого я й досі пам’ятаю. І все!

    Тому натхненна пристрастю стати практикуючим психологом я почала відвідувати усі тренінги поспіль. Перші мої тренінги були з гештальт-терапії. Я прийшла до ведучих і сказала:

    – Навчіть мене вести тренінги.

    – Ну, приходь на психотерапевтичну групу, – відповіли вони.

    Я потрапила на психотерапевтичну групу з гештальт-терапії. І як заведено на тренінгах, у груповому процесі мене запитали:

    – Що ти відчуваєш?

    – А що я маю відчувати? – Не розуміючи, що взагалі від мене хочуть, відповіла я.

    Загалом, перші мої тренінги були суцільним кошмаром. Клієнтського запиту в мене не було. Я просто наївно хотіла навчитись вести тренінги. А натомість дізналася, що виявляється у мене купа проблем. У мене сценарій “хорошої дівчинки”, улюблена казка “Попелюшка”, що на думку моїх новоспечених гуру, теж було не комільфо. І що? Як мені тепер із усім цим жити? Прийшла я на тренінг абсолютно нормальною людиною, а пішла глибоким клієнтом.

    І коли я запитала:

    – І що мені тепер із усім цим робити?

    – Усвідомлюй! – була відповідь від моїх терапевтів. Що звучало для мене тоді, як вирок…

    Після цього мене накрило в депресію на півроку і на такі тренінги, я більше не ходила.

    Але пристрасть стати практикуючим психологом рухала мене вперед і знайшла такі тренінги, де немає душевного стриптизу, де є море підтримки і ясність. Потихеньку я почала кайфувати від роботи над собою. Майже всі вихідні я брала участь на тренінгах як клієнт. Це були психотерапевтичні групи з тілесно-орієнтованої психотерапії, трансперсональної психології, кінезіології, позитивної психотерапії, арт-терапії, казко-терапії та ін.

    У цей час я вже була щаслива заміжня і працювала в Одеській середній школі, шкільним психологом. Застосовувала усі отримані техніки на своїх колегах. Які також мали диплом психолога, але не мали знань. І ось так, поступово я напрацьовувала свій досвід.

    Професійний зліт

    Я вела тренінги щодо командної взаємодії у великих компаніях Одеси. Навчала шкільних психологів навичкам консультування. Вела сімейні тренінги для пар, вела індивідуальну терапію. Але найзатребуванішим тренінгом був на той період тренінг “Як зустріти людину своєї мрії”. Багато моїх клієнтів одружилися і вийшли заміж після моїх навчальних програм. У той період я працювала не лише з жінками, а й із чоловіками теж.

    У 2004 році я випустила самвидав свої перші диски, а в 2007 свої перші книги. Ті та інші швидко стали бестселерами. Ім’я Маргарита Мураховська стало брендом і мене почали впізнавати на вулиці.

    Моїм продюсером, як заведено зараз говорити, на той час був мій чоловік, Володимир Мураховський. Він вклав у мене не лише гроші, а й віру та підтримку. Саме йому я щиро вдячна за своє професійне зростання. І незважаючи на те, що ми більше вже не є подружжям, він залишається рідною для мене людиною досі.

    Я продовжую навчатися досі, черпаючи нові знання у майстрів, вивчаючи різні практики та традиції.

    Я втілила свою мрію у реальність. І вже понад 23 роки я допомагаю жінкам у всьому світі знаходити свій шлях на щастя.

    Змогла я, можете і ви! Якщо ви мрієте стати психологом і зробити свій внесок у світ, то ласкаво просимо до унікальної програми «Я – жіночий тренер»!

    Усього за 7 місяців навчання ви зможете:

    • Перетворити улюблену справу на професію
    • Здобути практичні навички психологічного консультування
    • Опанувати більше 10 психологічних методів для роботи з клієнтами
    • Створити власний проект в Інтернеті
    • Розпочати свою приватну практику

    ДІЗНАТИСЯ БІЛЬШЕ ПРО КУРС

    Життєві випробування

    Був період у моєму житті, коли я захоплювалася альтернативним харчуванням. 5 років я була вегетаріанкою, і 2 роки практикувала сироїдіння. Усі мої експерименти закінчилися виразковим колітом. Одного разу мій організм перестав перетравлювати сиру їжу. Протягом 3 років я могла їсти лише білий рис та червону рибу. Все інше виходило за 5 хвилин транзитом.

    Оскільки неспецифічний виразковий коліт, це аутоімунне захворювання. А всі аутоімунні захворювання мають психосоматичну природу. І НІЯК не лікується традиційною медициною. Та й нетрадиційної також.

    То єдиним моїм порятунком була психотерапія. Протягом трьох років я пройшла величезну кількість індивідуальної терапії у різних психологів. І змогла зцілити свій кишечник, без жодної пігулки, працюючи лише зі своїм внутрішнім світом. За цей період я стала іншою людиною. Саме виразковий коліт допоміг мені вирости особистісно та духовно. Будь-які випробування даються як благо і дано для того, щоб змінити нас на краще.

     

    Далі буде…

    Напишіть мені, будь ласка, у коментарях, про що б ви хотіли ще дізнатися? Що вам цікаво? Відповідаючи на ваші запитання, я продовжу свою історію в цій статті.