Зіткнувшись із несправедливістю, жорстокістю складно зберегти серце добрим, відкритим. Як у цей непростий час не втратити віри в людей? Як не застрягти в цинізмі, не очерствіти душею? До чого призводить безконтрольний перегляд, обговорення світових подій, трагедій? Розглянемо у сьогоднішній статті.
Травма свідка
Якщо ми самі безпосередньо не проживаємо якоїсь важкої ситуації, то через ЗМІ ми щодня стаємо свідками катастроф, втрат, трагедій у світі. Кожне подібне повідомлення впливає нашу психіку, формуючи так звану травму свідка.
Травма свідка або Вторинний травматичний стрес (STS) — це коли люди отримують травму не від безпосереднього проживання події, що травмує, а через те, що почули про цю подію, що трапилася з кимось. Травма свідка виникає у людей, хто вже переживав травматичні події у своєму житті, і це можуть бути негативні історії з дитинства.
Наслідки STS:
- тривога
дратівливість
нав’язливі образи
розсіяність уваги
порушення сну
тривожні сни, що повторюються
постійне очікування поганого від інших людей, світу
проблеми з довірою, безпекою
хронічний негативний емоційний стан
У важких випадках симптоми можуть бути як при ПТСР (постравматичному стресовому розладі) і супроводжуватися:
- втратою інтересу до життя
- схильністю до ізоляції, відчуження
- нездатністю відчувати позитивні почуття
Зараз достатньо перегорнути стрічку новин, щоб заробити вторинну травму. Свідчення, відео, опис трагедій зараз навіть прямі знущання над людьми знімають на телефон і викладають в Інтернет. І все це впливає нашу психіку. Як в цей лавині інформації не потонути у загальній ненависті, жорстокості та зберегти віру в людей? Як зберегти свої цінності під час хаосу? Ви можете прочитати тут.
Людина, яка регулярно читає і емоційно залучена до новин, постійно стикається з відчуттям безсилля, страхом. Нездатність хоч якось вплинути на обставини у світі призводить до стану безпорадності у всіх сферах життя. Ви можете помітити, що у вас навіть немає сил піти в магазин або прибратися в будинку. Адже навіщо? «Нічого не має сенсу», «Нічого не змінити», «Від мене нічого не залежить», «Не варто чекати кращого».
Коли ми бачимо чужу біль, в мозку активуються центри болю. Дзеркальні нейрони переносять те, що відчувають інші, на наші емоційні, фізичні відчуття. І це відбувається несвідомо. Чим вищий рівень емпатії в людини, тим сильніше на неї впливають емоційні страждання інших. Коли емоції стають нестерпними, ми намагаємося від них відгородитися. У нас включаються захисні механізми психіки.
Захисні механізми під час складної ситуації
Психологічні захисні механізми – універсальна та важлива частина людської психіки. Вони допомагають нам вижити у моменти гострих емоційних ситуацій. Але у довгостроковій перспективі вони руйнують нас, наші стосунки з близькими, зі світом. Розглянемо кілька поширених психологічних захистів.
- Подавлення
Ми відчуваємо гнів, образу, агресію щодо зовнішньої ситуації. Але не можемо їх відкрито виявити, тому пригнічуємо. Але будь-яка емоція вимагає виходу, вона неминуче виявлятиметься прихованим методом. Наприклад, через їдкі, саркастичні зауваження, цинізм, самоушкоджуючу поведінку.
- Заперечення
Ми можемо заперечувати
- Певне почуття. «Я не відчуваю ненависть до них, просто вони дійсно заслуговують осудження»
- Факт.«Це неможливо, напевно, фальсифікація».
- Заміщення
Ви усвідомлюєте свої емоції, але скеровуєте їх не на того, хто їх викликав. Не можемо дати відсіч ситуації, зриваємось на близьких.
- Проекція
Приписування своїх неприйнятних почуттів, особливостей характеру, поведінки, бажань іншим. Проекція дає змогу зняти з себе відповідальність, виправдати багато вчинків. «Це не я поганий, це люди зараз такі».
- Інтроекція
Наслідування за визначними людинами. Спроба привласнити собі якості, бажання іншого, прагнучи таким чином відчути єднання і вгамувати тривогу. Ми сліпо сприймаємо інформацію, сказану авторитетною особою. Наші бажання, потреби замінюються бажаннями, потребами іншої людини: «Я винна», «Мені не можна».
- Ізоляція
Людина не просто заперечує проблему, вона її ігнорує. Ізолює себе від тягарів зовнішнього світу. Наприклад, через відхід у віртуальну реальність, замкнутість на собі, небажання контактувати з кимось, відхід у світ власних фантазій.
- Всемогутній контроль
Людина сприймає себе причиною всього, що відбувається у світі. Це несвідома переконаність в тому, що вона здатна все контролювати силою свого бажання. Впливати не лише на дії інших людей, а й на погоду, розвиток світових подій, процес життя та смерті.
- Ідеалізація
- Ідеалізація може бути іншої людини. Ми віримо у всемогутність іншої людини і впевнені, що вона вирішить усі наші проблеми.
- Ідеалізація досвіду. Віра, що якась подія повністю змінить наше життя. Все буде ідеально, варто лише переїхати, знайти роботу, завершитися політичними конфліктами тощо.
- Знецінення
Зворотний бік ідеалізації. Коли хтось не виправдовує наші очікування, ми йдемо у знецінення. Знецінюватися можуть все, що завгодно: почуття, цінності, успіхи, досвід, явища, події, життя. «Не вигадуй, це не страшно», «Подумаєш проблема, у мене гірше було», «Та хто так не робить».
- Розщеплення
Нас розривають внутрішні суперечності. І щоб покласти край невизначеності, ми вибираємо лише одну сторону, а інші категорично відкидаємо. Замість того, щоб розібратися в ситуації, ми починаємо ділити всіх і все на чорне та біле, друзів та ворогів.
Що робити, якщо відрізняються позиції членів сім’ї щодо того, що відбувається?
Важливо пам’ятати, що це не інша людина погана, а так працюють психологічні защитні механізми. Кожен намагається по-своєму впоратися із внутрішніми та зовнішніми труднощами. Часто для цього використовуються неконструктивні способи: знецінення, ігнорування, поділ на правих та винних.
- Але чому, знаючи механізм психології, ми так гостро реагуємо?
- Чому не можемо абстрагуватися?
- Чому завжди піддаємося емоціям та провокаціям?
Кожна людина має фразу, яка ранить і буквально вибиває ґрунт з-під ніг:
- Закрий свого рота!
- Припини!
- Замовкни!
- Ти завжди все робиш по-своєму!
- Слухай, що тобі кажуть!
- Як це схоже на тебе!
- Коли ти подорослішаєш!
- Тобі аби переспорити!
- Заспокойся!
Кожен з нас має особистий тригер, який запускає потік емоцій, змушує відчувати безсилля, злість, образу. Багато фраз ми чули в дитинстві, вони пов’язані з ситуаціями, коли ми відчували себе приниженими, розчавленими, втраченими.
Коли у нас багато непрожитого горювання та болю з дитинства, зовнішня ситуація нас сильно тригеріт, відкриває незагоєні рани і провокує реакції, що не піддаються контролю. Ми йдемо на поводу у своїх емоцій, легко піддається страху чи гніву, прагнемо перемогти у конфлікті за будь-яку ціну і довести свою правоту. Але все це не ви, а ваша дитяча частина зараз намагається перемогти в суперечці і захистити себе. Тому під час гострих емоційних сплесків нам важливо надати підтримку та опору Внутрішній дитині.
1. Обніміть себе та скажіть слова підтримки: «Я тебе люблю. Ти в повній безпеці, ми з тобою впораємося».
«Найкраще, що ви можете зробити в таких випадках, – це дбайливо утримувати цю дитину і переконати її, що відчувати – це безпечно»
М. Мюррей «В’язень іншої війни»
2. Прослухайте в нашому додатку медитацію на контакт із Внутрішньою дитиною.
3. Напишіть листа Внутрішній дитині і від неї.
4. Візьміть свою фотографію там, де вам 3 роки. Подивіться на цю малу. Перейнятися до неї безумовною любов’ю. Напишіть їй листа, наповненого любов’ю та ніжністю.
5. Придбайте в магазині або зробіть маленьку лялечку, яку ви носитимете з собою. Вона символізуватиме ваше спілкування з внутрішньою дівчинкою. Ця вправа — дуже потужний прийом на шляху до себе справжньої.
Якщо ви хочете глибоко попрацювати зі своєю дитячою частиною та стати емоційно стабільною, то запрошуємо вас на курс «Внутрішня дитина». На курсі ви дізнаєтесь 20+ технік для роботи
- з внутрішніми страхами
- станом безпорадності
- хронічною тривогою
- почуттям провини
- страхом оцінки, заперечення, критики⠀
Що робити, якщо ви втратили емоційну стабільність і залучилися до конфлікту з близькими?
Як не втратити віру в людей, незважаючи на те, що вони завдають болю?
1. Не шукайте винних і правих, просто візьміть паузу у спілкуванні.
2. Під час паузи поверніть фокус уваги на себе, свої емоції та відчуття. У нашому додатку MargoMagic ви зможете знайти понад 100 безкоштовних медитацій та корисних подкастів для набуття внутрішньої опори, спокою та відновлення емоційного балансу.
3. Під час розмови, тримайте фокус на цілі. Чого ви бажаєте досягти розмовою? Перемогти у суперечці – це не мета. Запитайте себе: «Чи може ця розмова покращити ваше життя і світ навколо?» Якщо ні, безкомпромісно завершуйте його.
4. Запам’ятайте, якщо ви важко справляєтеся з гнівом і вам важко змиритися з думкою інших, значить у вас всередині війна. Через зовнішню ситуацію проявляється наша внутрішня динаміка «жертви-тирана». Тому потрібно залишити зовнішній світ і близьких у спокої і зайнятися своїм внутрішнім світом. Запитайте себе: «З ким ви продовжуєте воювати в собі? Кого ви й досі не пробачили?». Іноді цей хтось — ми самі.
«Коли чиясь поведінка зачіпає, знай, насправді проблема не в поведінці, а в тому, якою є ця людина, коли так поводиться. Значить, коли ти такий самий, як він у цей момент, ти себе не приймаєш і, відповідно, постійно контролюєш себе, щоб не бути таким, заперечуєш, що іноді буваєш таким, а якщо й усвідомлюєш це, лаєш себе і не любиш»
Л. Бурбо «Кохання, кохання, кохання. Про різні способи поліпшення відносин, прийняття себе та інших»
Чим більше людина залучена в конфлікт, чим більше поділяє світ на біле та чорне, тим більше поділу та болю у нього всередині. Тим більше він схильний до пропаганди і тим більше залучений до ненависті.
Але водночас, чим більше людина цілісна всередині, тим більше в її серці любові і співчуття до оточуючих. Такі люди продовжують творити добро, незважаючи ні на що й у повній довірі до Бога. Їм вдається залишатися збереженими та емоційно стабільними у будь-якій ситуації.
Що робити, якщо відчуваєш розчарування у людях?
Нам характерно вірити, що інші люди, особливо близькі, повинні завжди виконувати обіцяне, погоджуватися з нами та надавати допомогу. Але що робити, якщо людина не виправдала наші надії? Що робити, якщо нас накриває образа, розчарування, почуття несправедливості? Як після цього продовжувати вірити у людей?
1. Ви маєте право на розчарування. Не варто ігнорувати чи придушувати це почуття. Поговоріть про те, що вас турбує, використовуючи Я-повідомлення.
2. Ми розчаровуємося не в людях, а у своїх очікуваннях щодо них. Людина така, яка вона є. І вона має право діяти так, вона дїє. Питання, як можу на це вплинути, якщо можу. Якщо не можу, то відпускаємо та виходимо із ситуації.
3. Перший раз – випадковість, другий – збіг, третій – вже закономірність. Якщо людина щоразу незважаючи на ваші прохання, порушує ваші кордони, переходить на особистість, ображає, то не варто будувати ілюзії, що вона зміниться. Мінімізуйте спілкування з нею або перервіть контакт, якщо це можливо.
4. Перестаньте концентруватися лише на негативі. Побачте у цій ситуації урок, цінний досвід, можливості. Бо якщо ця ситуація з нами сталася, то вона для чогось більшого та кращого. Чим більше ми ображаємося, чинимо опір, тим більше гальмуємо свій зріст.
5. Постаратися зрозуміти свого кривдника. Спробуйте поставити себе його місце. Дослідити його мотиви. Часто людина завдає біль іншому, бо сама нещасна.
«Якщо ми можемо побачити в нашому ворогові дитину, яка відчуває самотність і біль, дитину, яка плаче, яка може стікати кров’ю, тоді ми почнемо змінювати світ».
М. Мюррей «В’язень іншої війни»
Бог веде нас шляхом випробувань з єдиною метою – пробудити наш Дух і Душу до більшої любові. Все, що нам дається долею, дано нам, щоб ми трансформувалися, стали більш люблячими та милосердними.
І зараз, коли ви відчуваєте, що ваша віра в людей, Бога, світ похитнулася, згадайте, що все відбувається для нас. Головна битва відбувається усередині нас, а не зовні. Навколишні лише розкрили нарив, який хворів давно. Все, що було придушене та закапсульовано у внутрішньому світі, завдяки зовнішній напрузі вийшло назовні. І це добре, що сталося. Усі емоції мають право бути. Їх треба визнати, дати їм час та місце. І навчитись справлятися з ними. Адже єдине, на що ми можемо впливати, — це наш стан. Піддатися загальному негативу, втратити віру в людей чи продовжувати творити та об’єднувати попри все — це лише питання вибору. Що ви вибираєте сьогодні: світло чи темряву, любов чи образи, милосердя чи ненависть? Вирішаєте лише ви.
Підготувала статтю Олена Запорожан, редактор сайту та методист Школи Марго