Спочатку ми приходимо в цей світ наповнені любов’ю та у стані повної довіри. Але що відбувається? Чому, дорослішаючи, ми втрачаємо зв’язок зі своєю душею, постійно боремося із собою, людьми, обставинами? Чому, переходячи від одного тренінгу до іншого, у гонитві за найкращою версією себе, ми так і не знаходимо бажаного щастя? І що зрештою означає “приймати себе”?
У цій статті я відповім на ці питання, а також розповім, як навчитися приймати себе на рівні не тільки розуму, а й серця.
Коли ми перестаємо приймати себе?
Причина неприйняття себе переважно формується у ранньому дитинстві, і навіть у внутрішньоутробному періоді.
Неприйняття себе відбувається якщо:
- Батьки хотіли хлопчика, а народилася дівчинка;
- Хтось із близьких був проти народження дитини та вмовляв зробити аборт;
- Вагітність була несподіваною, а дитинанебажаною;
- Під час вагітності батьки нерідко конфліктували.
Ці фактори сприймаються дитиною як відмова від неї самої, як заборона на право жити, бути і мати доступ до благ світу. Як наслідок, формуються хибні переконання, в основі яких лежить страх, “мене не люблять” тому, що “я недостатньо хороша”. Це змушує вже у дорослому віці постійно доводити собі та оточуючим, що я гідна кохання.
Потім, підростаючи, ми чуємо від близьких критику на свою адресу, оцінні зауваження щодо наших вчинків та дій. Дорослі, ми вже самостійно продовжуємо в собі вирощувати невдоволення своїм тілом, досягненнями.
Існує такий міф, що критика є стимулом у розвиток. Як тоді розвиватися, якщо в мене і так все добре?
Насправді, справжній розвиток себе як особистості, реально тільки з любові та початкового прийняття себе такою, якою є
Інакше будь-які спроби вдосконалення будуть перетворені на самокатування і нескінченну гонитву за чимось, де ви ще недостатньо гарні, професійні та досконалі. Така виснажлива гонка закінчується вигорянням, стресом і новою порцією критики на свою адресу.
Приймати себе означає:
- Знати свої негативні сторони, приймати їх і черпати їх силу;
- Бути впевненою, що ви улюблена дочка Всесвіту, а значить все, що відбувається, є благо;
- Чути свої потреби та вчасно задовольняти їх;
- Дозволяти собі помилятися;
- Бачити красу у будь-яких своїх проявах.
Є кілька способів, які допоможуть вам знайти контакт із собою та прийняти себе справжню.
1. Порівняння себе тільки із собою
Чи траплялося вам оцінювати свої результати, порівнюючи себе з успіхами інших людей? І як часто ви опинялися у виграші?
Більшість із нас проявляється комплекс недостатності. Здається ще трохи і буду такою ж успішною як бізнес леді або відома телеведуча… Але таке фатальне коло не має кінця.
Тому є сенс порівнювати себе справжню лише з собою минулою. Кожна людина унікальна. Ви прийшли у цей світ зі своїми завданнями душі. Нерозумно припускати, що прекрасна фіалка шкодуватиме про те, що вона не троянда. Вона, безумовно, може намагатися виростити шипи, змінити пелюстки. Тільки ось її справжня краса буде розкрита лише в образі фіалки.
Спробуйте щовечора ставити собі запитання: “Наскільки щасливішою, вільнішою я стала в порівнянні з собою вчорашньою? Що сьогодні я зробила, щоб відчувати ще більше любові, прийняття до себе та інших людей?”
Ви не помітите, як незабаром почнете відчувати більше радості, станете відкритішими. Тому що, звертаючи увагу на пошук ресурсу, ми цей ресурс посилюємо. А де увага, там і енергія.
2. Фокус на позитив
Наш мозок спочатку налаштований на те, щоб відчувати страх, шукати небезпеку у всьому. У давнину ця навичка допомагала нашим предкам вижити. Але в сучасних реаліях така поведінка стає перешкодою, яка не дозволяє нам повною мірою насолоджуватися справжнім моментом. Тому так важливо свідомо і щодня спрямовувати фокус своєї уваги на те добре, що вже є у вас.
Прекрасно у цьому допомагає практика подяки. Вона виробляє стійкість до стресових ситуацій. Адже прямо зараз ви знаєте, що вже маєте велике багатство: близькі люди, обійми коханого, приємна бесіда з подругою і т.д.
Важливо, щоб подяка стала вашою звичкою. Для цього придумайте обряд. Наприклад, вранці, перш ніж встанете з ліжка, подумки висловите 10 подяк. Або закінчуючи день, відкрийте свій щоденник і після серйозного списку справ напишіть коротку подяку. Це досить просто. Але саме такі незначні щоденні дії кардинально змінюють наше життя.
3. Прощати собі помилки
Усі ми помиляємось. І неодноразово. Тільки з дитинства нас вчили, що помилки це погано. Школа підкріпила цю впевненість. Вдома вимагали ідеальної поведінки, на навчанні — чудових знань з усіх предметів. Як же нам не бояться невдач, якщо вони ставали причиною покарань чи глузувань?
Чи бувало у вас, що ви відмовлялися від цікавої пропозиції, привабливого проекту лише через те, що не були впевнені у його успішному виконанні?
Насправді будь-яка помилка — безцінний досвід нашої душі. Але доступ до цього досвіду можливий лише якщо ми з вдячністю приймаємо ситуацію, розглядаючи її з дорослої позиції.
Дозволяйте собі помилятися. Не бійтеся помилок. Ми ніколи свідомо їх не робимо. Але якщо ви оступилися — прийміть цей досвід. Скажіть собі: “Я вчинила найкраще з усіх можливих. Зі мною все добре. Так було задумано”.
4. Пізнати та прийняти свої тіньові частини особистості
Цей спосіб є одним із найскладніших.
Тому що, по-перше, тіньові сторони — це несвідомі частини особистості, які ми витісняємо, оскільки вважаємо їх “неправильними”.
По-друге, наші тіньові сторони стають причиною конфлікту з іншими людьми, тому що ми несвідомо проектуємо їх на них. Тут панує принцип дзеркала: що нам не подобається в оточуючих — є в нас.
Головна складність у тому, що ви не можете керувати тим, що не усвідомлюєте та не приймаєте. Ви витрачаєте величезну кількість енергії, намагаючись приховати те, що вважаєте поганим у собі. Але це нероздільно пов’язане з вами. Тому є сенс не боротися, а побачити тіньові частини в собі та прийняти їх. Тільки приймаючи ми здатні керувати ними.
Для цього є проста вправа: складіть список людей, які вас дратують, виводять із себе. Подумайте, а що саме вам не подобається? Де ви також себе проявляєте? Після цього скажіть собі: “Так, я … (свої негативні якості). Але незважаючи на це, я все одно люблю і приймаю себе такою, яка я є, глибоко і повністю”. Повторюйте цю зцілюючу фразу якнайчастіше.
5. Дозволити собі просто “бути”
Стан буттєвості полягає в тому, що ви визнаєте свою присутність, наявність свого існування.
Постійний поспіх, надмірна активність є показниками недовіри собі та світу. Тільки коли ми живемо розмірено і ненапружено, тільки тоді ми можемо смакувати свою буттєвість і насолоджуватися моментом тут і зараз.
Гонка за результатом, ігнорування процесу насправді говорить про підсвідоме бажання заслужити право на буттєвість. Щоб усвідомити свої несвідомі програми та переписати їх, необхідна глибока робота з експертом, який допоможе піти у глибину спогадів та виявити першопричину даного конфлікту.
6. Поєднатися зі своєю природою
Природа жінки — це стан потоку, насолоди та повної довіри до процесу життя. Наш жіночий шлях полягає у отриманні результату через творчість та стан задоволення. Саме така стратегія для нас вірна, а не та, де ми:
- Працюємо по 10 годин без перерви та відпочинку;
- Реалізуємо себе у професії, в яку прийшли заради грошей, а не за велінням серця;
- Багато діємо і мало відчуваємо, коли немає контакту з тілом та душею;
- Надмірно активні у зовнішньому світі.
Все це притаманне жінкам у гіпер материнських енергіях. Ними керує страх не вижити, який штовхає наперед, не даючи їм право зупинитися. Адже пауза означає смерть.
Але ви не повинні дотримуватися цього помилкового переконання. Бути жінкою – велике благо. Головне – прийняти в собі жіночу силу, відкрити її потоку.
Для цього спробуйте як тільки прокинулися, запитати себе: “Улюблена, чого ти хочеш?” Довіртеся першому імпульсу і постарайтеся виконати це для себе того ж дня або найближчим часом. Цей простий прийом допоможе вам дізнатися про свої справжні потреби і більше чути себе і свої бажання душі.
7. Довіритися світові
У прийнятті себе базовим є переконання, що все ваше життя — ідеальний сценарій, створений для здобуття певного досвіду. Можливо, зараз ви можете багато процесів не розуміти, засуджувати, відкидати, але повірте, Всесвіт — досконалий. Озираючись назад, ви усвідомлюєте, що кожна стежка була вірною, а прийняті рішення подарували безцінні уроки.
Тут важливо не йти в крайнощі: коли ви або повністю не довіряєте світу і перебуваєте у постійній боротьбі із зовнішніми обставинами. Або перебуваєте в інфантильній позиції, передаючи всю відповідальність Творцеві.
Є третій шлях — робити все можливе в даний момент і знати, що у вашому світі все завжди найкраще відбувається і на благо для вас. І пам’ятати, що часом відсутність очікуваного результату, є найкращим для вас результатом.
Бог творить через нас. У нього немає інших рук, крім ваших. Це означає, що ви берете повну відповідальність за свої дії на себе, але не прив’язуєтесь до результату.
Процес належить людині, а результат Богу!
Не приймаючи себе, ми постійно шукаємо схвалення та кохання в інших людях. Втрачаючи контакт із собою, ми блукаємо у темряві, сподіваючись знайти хоч якесь джерело світла. Але всередині нас уже горить яскраве полум’я божественного кохання! Ми всі спочатку благословенні на щасливе життя!
Де б ви зараз не знаходилися, пам’ятайте, що завжди улюблені цим світом, Всесвітом, Творцем. І життя прекрасне незважаючи ні на що! Чим більше ми приймаємо себе і мир без умов, тим щасливішими ми стаємо.
Якщо у вас є готовність здійснити дивовижну подорож до глибин своєї душі, то це можна зробити за допомогою 2-місячного курсу “Всі блага світу для мене! Як навчитися приймати себе та світ без умов”.
Записала Олена Запорожан, редактор сайту Школи Марго
